- Tumblr Posts

Микола Вінграновський

Вже ночі під листопадом ночують, Примерзла опустилася латать, І щуки воду слухають — не чують, І снігурі поміж сніжинами летять.

Сміється заєць з морквою за вухом, Зеленим носом ловить сніженя… І пахне шишка біля себе сухо, І степ лежить від мене — до коня…

Тим часом ніколи: вісімдесятим ліком, Двадцятим віком почнемось — нема!.. Учоренько тут басувало літо, Тепер дивися: молода зима!

І стежка вже не лащиться під ногу, І не співає — каркає лиш птах… Взуваймось добре на свою дорогу, Вдягаймось тепло на зимовий шлях.

Я обніму тебе. Тебе я обнімаю. Мій білий подих на твоїй руці, Холоне мла. І каже: облітаю, — То каже мак.

1976